Тату вики: Дискография группы «Тату» — Википедия – Тату — Википедия

Содержание

Дискография группы «Тату» — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Тату

Тату во время выступления в Польше. 2008 год
Студийные альбомы 6
Сборники 1
Синглы 21
Видеоклипы 20

Дискография российского дуэта t.A.T.u. включает в себя три студийных альбома, выпущенных в России, три студийных альбома, выпущенных за рубежом, два альбома-ремикса, один сборник, десять синглов, выпущенных в России и шесть синглов, выпущенных за рубежом.

Студийные альбомы[править | править код]

Альбомы, изданные в России[править | править код]
Альбомы, изданные за рубежом[править | править код]

Сборники[править | править код]

Альбомы ремиксов[править | править код]

Синглы, изданные в России[править | править код]

Синглы, изданные за рубежом[править | править код]

Промосинглы[править | править код]

(выпущены в некоммерческих целях)

TitleГодАльбом
«30 Minutes»2003200 km/h in the Wrong Lane
«Loves Me Not»2006The Best
«White Robe»2009Waste Management
«Sparks»2010
СинглГодРежиссёр
«Я сошла с ума» YouTube Logo.svg2000Иван Шаповалов
«Нас не догонят»2001
«30 минут»
«Простые движения»2002
«All the Things She Said»
«Not Gonna Get Us»2003
«30 Minutes»
«Не верь, не бойся, не проси »
Алексей Акеллов
«How Soon Is Now?»t.A.T.u.
«Люди инвалиды»2005Джеймс Кокс
«Dangerous and Moving»
«All About Us»
«Friend or Foe»
«Gomenasai»2006Хайп Уильямс
«Loves Me Not»Neogene Music
«Белый плащик»2007Джеймс Кокс
«220»2008
«Снегопады» YouTube Logo.svg
2009Борис Ренский
«Snowfalls»
«White Robe»Джеймс Кокс
«Sparks»

Анатомия «Тату» — Википедия

«Анатомия ТАТУ» (англ.  t.A.T.u. Anatomy) — документальный фильм о группе «Тату» режиссёра Виталия Манского. Манский выступает в качестве оператора и автора сценария. Фильм вышел 12 декабря 2003 года на телеканале СТС.

В 60-минутном фильме, смонтированном из 120-часового материала, представлены сцены американского промотура в 2003 году, высказывания Юли Волковой и Лены Катиной, их родителей и продюсера Ивана Шаповалова, концертные выступления.

В 2003 году накануне войны в Ираке группа отправляется в гастроли по США. В разговоре с продюсером группы Иваном Шаповаловым американский промоутер рекомендует выступить с антивоенным лозунгом на телешоу.

Солистки дуэта рассказывают о своих жизненных планах и некоторых подробностях участия в группе. В частности, обе девушки, по их словам, являются христианками, причём Катина посещает церковь регулярно. Волкову в США сопровождает её бойфренд Павел Сидоров (от которого в 2004 году она родит дочь). Волкова также упоминает об аборте, причиной которого стало нежелание прекращать творческую деятельность.

Продюсер группы Иван Шаповалов неоднократно появляется в фильме в состоянии алкогольного и наркотического опьянения. Во время пребывания в США Шаповалов высказал идею о присуждении солисткам Нобелевской премии. В Москве Шаповалов был задержан милицией за попытку проведения несанкционированного митинга. Шаповалов вспоминает, что потратил на первый альбом 30 тысяч долларов и около 25-30 тысяч долларов на клип «Я сошла с ума». Спонсор дуэта, бизнесмен Борис Ренский, начинает сомневаться в успехе проекта и решает прекратить финансирование, выдав Шаповалову последнюю тысячу долларов и предложив выступить в каком-нибудь клубе. Однако через два дня клип выходит на MTV и приносит группе широкую известность.

Группа готовится к выступлению на 48-м конкурсе песен «Евровидение» в Латвии. У Волковой проблемы с голосовыми связками, поэтому её родители беспокоятся о возможных санкциях против группы в случае болезни. Администратор группы Леонид Дзюник обещает в течение двух месяцев каждой участнице по 200 тысяч евро.

Фильм заканчивается выступлением группы с песней «Не верь, не бойся» на «Евровидении» в рижском холле «Сконто». Волкова и Катина выступают в джинсах и футболках в связи с вынесением предупреждения о недопустимости провокаций. Первое место получает турецкая певица Сертаб Эренер. «Тату» занимают третье место.

После выхода фильма комиссия по здравоохранению Московской городской думы во главе с Людмилой Стебенковой подала запрос в прокуратуру в связи с тем, что в фильме содержится сцена, где Шаповалов вместе с пресс-секретарём группы Беатой Ардеевой курит папиросу, предположительно, с марихуаной. Кроме того, Волкова в фильме рассказывает об опыте инъекционного употребления наркотиков. Депутаты расценили показ этих эпизодов как уголовно наказуемое преступление

[1]. Они также усмотрели «вызывающие эпизоды» в клипе «Простые движения»[2]. В обращении, к которому прилагалась видеозапись фильма, отмечалось: «Так, крупным планом было показано, как в папиросную бумагу насыпается измельчённая масса растительного происхождения, похожая на наркотическое вещество, являющееся таковым либо имитирующее его. Далее показано, как Шаповалов и неизвестная выкуривают эту „папиросу“, передавая её друг другу. В процессе курения у них развиваются характерные именно при употреблении наркотиков симптомы: истерический смех, неестественная экзальтация, нарушение координации движений»
[3]
. Чиновник Госнаркоконтроля РФ пояснил, что вывод о том, пропагандирует ли наркоманию высказывание Волковой, должен сделать эксперт-лингвист[4].

В телепрограмме НТВ «К барьеру» Стебенкова выразила мнение, что подобные фильмы представляют собой «вопиющий пример пошлости» и оказывают «развращающее воздействие»[5]. В поддержку Стебенковой выступила депутат Госдумы Александра Буратаева, в поддержку Манского — президент Гильдии киноведов и кинокритиков России Виктор Матизен[6]. В интернет-чате СТС Катина отметила, что выступает против легализации марихуаны[7].

В декабре 2003 года Манский отметил: «Многое из того, что я увидел, когда делал картину, по-человечески удивляло меня. В частности, удивлял большой жизненный опыт 18-летних девушек. Глядя на этих солисток, я вдруг подумал о царствующих особах, которые принимали на себя управление государством в 15, 16, 18 лет. Здесь есть какая-то аналогия, потому что не по плечам взрослая доля, безусловно, приводит к аномальным проявлениям в жизни этих героинь»

[8]. В 2005 году Манский, комментируя сотрудничество с «Тату», сказал: «Когда две девушки в 14 лет, не имеющие ничего общего с лесбиянками, разыгрывали этот имидж и так зарабатывали деньги себе и своим семьям, это безнравственно»[9].

В марте 2004 года фильм был представлен на фестивале в Риге. В интервью Андрею Плахову Манский заявил: «Известных людей снимать в принципе проще: ты опираешься на то, что уже знакомо зрителю, и только наполняешь это знание нюансами. Предположим, что народ думает о „Тату“? Что они лесбиянки. Ну, кто задумается, понимает, что они, скорее всего, не лесбиянки. Меня это вообще не интересовало, и не надо было задавать им этот вопрос. Достаточно было ввести мотив прерывания беременности — и все становилось ясно».[10]

По требованию Шаповалова были вырезаны 17 секунд в финале фильма[11].

  1. ↑ «Тату» засудят за наркотики // Газета.Ru, 2004
  2. ↑ А. Попова. На телеэкранах будут одни скандалы // РБК daily, 2004
  3. ↑ В прокуратуру Москвы отправлено обращение депутатов по делу «Тату» // NEWSru.com, 9 февраля 2004
  4. ↑ Мосгордума просит прокурора разобраться с «Тату» // NEWSru, 2 февраля 2004
  5. ↑ М. Гуреев. Передача «К барьеру» Владимира Соловьева на канале НТВ // Культура. № 6 (7414) 12 — 18 февраля 2004
  6. ↑ Виталия Манского и «Тату» обвинили в пропаганде наркотиков // Русский курьер, 9 февраля 2004 (недоступная ссылка)
  7. ↑ Ваша служба и опасна и трудна? // «Тату» в «Поднебесной». Рамблер Интернет Холдинг
  8. ↑ Документальный фильм «Анатомия Тату» зрители увидят без 17 секунд финала // NEWSru.com, 11 декабря 2003
  9. ↑ Виталий Манский: «Тату» мне не жалко // Московский комсомолец, 15 декабря 2005
  10. ↑ «Духовный лидер должен быть телезвездой» // Коммерсантъ, № 56 (2895), 30 марта 2004
  11. ↑ Человек из телевизора (интервью Виталия Манского) // Эхо Москвы, 13 декабря 2003

Катина, Елена Сергеевна — Википедия

В Википедии есть статьи о других людях с фамилией Катин.

Еле́на Серге́евна Ка́тина (род. 4 октября 1984, Москва) — российская исполнительница, автор песен и бывшая солистка поп-группы t.A.T.u. C 2009 года участвует в международном сольном проекте Lena Katina.

Отец — Сергей Васильевич Катин, создатель, музыкант и автор песен группы «Дюна». В настоящее время Сергей Катин занимается бизнесом, связанным с виниловыми пластинками[2]. Мать — Инесса Всеволодовна Катина. Есть младшая сестра Екатерина[2]. Бабушка по линии отца — художница Ася Никитична Катина (1936)[3].

Родители Катиной развелись, и Лена воспитывалась матерью и отчимом. С четырёх лет Лена посещала спортивные секции и музыкальные кружки. С восьми лет училась в музыкальной школе по классу фортепиано. В 10 лет начала выступать в детском ансамбле «Авеню», где пела в течение трёх лет. Затем Лена перешла в вокально-инструментальный ансамбль «Непоседы», где её подругой стала Юля Волкова. Катина покинула ансамбль в 14 лет в связи с возрастными ограничениями в «Непоседах».

В 1999 году по результатам кастинга, организованного рекламным агентом Иваном Шаповаловым, Лена попала в музыкальный проект, вскоре получивший название «Тату». При участии композитора Александра Войтинского были записаны песни «Югославия» и «Зачем я». Позже по результатам дополнительного кастинга в проект была зачислена и 14-летняя Юля Волкова.

Первый сингл группы «Тату» под названием «Я сошла с ума», вышедший в декабре 2000 года, стал хитом сначала в СНГ, а после перевода песни на английский язык, и в мире. Вспоминая запись этой песни, Катина говорила: «У меня тогда были проблемы с дикцией, поэтому Шаповалов на первых порах заставлял меня петь с пробкой во рту — чтобы челюсть как-то разработалась»[4].

Окончив школу в 2001 году, Лена поступила в Московский гуманитарно-экономический институт на факультет психологии, который заочно окончила в 2007 году.

В 2006 году дуэт Лены и Юли начал выкладывать видео из своей жизни в интернете[5].

В марте 2009 года менеджмент группы «Тату» заявил, что солистки прекращают работу в группе в режиме «full time» и стартуют свои сольные карьеры, а в январе 2011 года на премьере фильма «Ты и я» в Москве участницы коллектива заявили об окончательном распаде группы.

В 2009 году Лена перенесла операцию в клинике Стэнфордского университета (Пало-Альто), где ей сделали лазерную коррекцию зрения[6].

Ambox outdated serious.svg

Информация в этом разделе устарела.

Вы можете помочь проекту, обновив его и убрав после этого данный шаблон.

2009—2011[править | править код]

С апреля 2009 года Катина начала свою сольную карьеру в интернациональном музыкальном проекте «Lena Katina», переехав жить из Москвы в Лос-Анджелес. Лена перепела старые хиты «Тату» и записала новые песни.

11 сентября 2009 года открылся официальный сайт Лены.

30 мая 2010 года состоялось первое сольное выступление Лены Катиной в клубе «Troubadour» в Лос-Анджелесе[7][8][9].

12 июня 2010 года Лена выступила на американском фестивале «PrideFest», поддерживающем ЛГБТ-культуру, в Милуоки[10].

19 сентября 2011 года состоялась премьера песни Лены Катиной «Waiting» в программе «Попутчики» на радиостанции «Эхо Москвы»[11]. 28 сентября 2011 года мексиканская группа «Belanova[en]» при участии Лены Катиной выпустила видео на совместную песню «Tic Toc»[12].

26 октября 2011 года Лена выступила на церемонии «Lunas del Auditorio Awards в Мексике»[13].

13 декабря 2011 года Лена дала свой первый благотворительный web-концерт на «FanKix», все собранные средства от которого были перечислены в японский фонд «Ashinaga», оказывающий поддержку детям, пострадавшим во время стихийного бедствия в Японии 11 марта 2011 года[14]. Здесь же была презентована новая песня «Keep on Breathing» (в переводе с англ. «Продолжай дышать»), эту балладу Катина сочинила вместе со своими музыкантами, посвятив её пострадавшим во время катастрофы в Японии 11 марта 2011 года[15].

2012—2014[править | править код]

28 апреля 2012 года ремикс Dave Audé на песню «Never Forget» возглавил общеамериканский музыкальный чарт «Billboard Dance/Club Play Songs». Подобного успеха из исполнителей родом из СНГ добилась лишь группа «Тату»[16].

5 мая 2012 года состоялась премьера клипа дуэта немецкого музыканта Кларка Оуэна и Лены Катиной на песню «Melody»[17].

29 сентября 2012 года Лена Катина дала концерт в Санкт-Петербурге на Международном фестивале квир-культуры «Квирфест-2012». Здесь Лена впервые публично исполнила песню «Югославия», посвятив её первому продюсеру и создателю группы «Тату» Ивану Шаповалову[18].

30 сентября 2012 года состоялась премьера песни «Shot» в дуэте с российским рэпером T-killah на радиостанции «Love radio»[19]. 24 октября 2012 года состоялась премьера песни «Paradise», записанной совместно с российским композитором Сергеем Галояном[20]. 31 октября 2012 года Лена Катина выступила с 15-минутным концертом в Западном Голливуде (Лос-Анджелес, США) в рамках крупнейшего в мире карнавала, посвящённого Хэллоуину[21].

11 декабря 2012 года Лена Катина, впервые за более чем 3 года, воссоединилась со своей бывшей коллегой Волковой для совместного выступления в Бухаресте (Румыния) на телешоу «Голос» в поддержку юбилейного переиздания альбома «200 km/h In the Wrong Lane (10th Anniversary Edition)»[22].

Ambox outdated serious.svg Лена Катина на сольном концерте в Москве.(2013 год)

14 апреля 2013 года на официальном канале на YouTube певца T-Killah состоялась премьера клипа на песню «Я буду рядом» («Shot»), в дуэте с Леной Катиной[23].

24 сентября 2013 года состоялась премьера синглов «Lift me up» и «Levantame» на английском и испанском языках. Премьера сингла сопровождалась открытием нового сайта lenakatina.com. 1 октября состоялась премьера клипа «Lift me up».

7 февраля Лена Катина и Юля Волкова воссоединились для выступления на открытии XXII Зимних Олимпийских игр в Сочи, однако уже 17 февраля Лена сделала официальное заявление об окончательном распаде группы по причине неразрешимых разногласий с Юлей.

Певица продолжила сольную карьеру и летом выпустила трек совместно с группой Re: boot (ex-Cinema Bizarre) — Century. Почти одновременно с новым треком, вышел первый физический live-CD певицы — European Fan Weekend 2013.

В сентябре Лена объявила о дате выхода сольного альбома «This is who I am» и съёмках нового клипа «Who I am».

2015 год — настоящее время[править | править код]

Новый год начался для певицы яркими событиями — выход нового видеоклипа в дуэте с итальянской певицей Noemi Smorra и премьера последнего сингла «An Invitation» в поддержку дебютного альбома.

22 мая у Лены родился сын, которого назвали Александр.

Работа над сольным проектом была приостановлена, но клипы «An Invitation» и «Golden Leaves» были по достоинству оценены критиками и получили несколько наград на кинофестивалях в Америке (см. раздел «награды»).

В 2019 году исполнительница выпускает русскоязычный альбом «Моно»[24][25].

Катина несколько лет жила и работала в Лос-Анджелесе[26]. В 2015 году она вернулась обратно в Москву, где родила своего первого ребёнка — сына Александра[27].

  • Муж — словенский рок-музыкант Сашо Кузманович, 3 августа 2013 года[28] сыграли свадьбу[29]. Свадьбу отпраздновали в двух странах: на родине Сашо — в Словении и на родине Лены — в России[30].

По её собственным словам — верующая, регулярно ходит в церковь. «Евангелие» и «Несвятые святые» архимандрита Тихона — настольные книги[2]. Любит готовить, особенно супы и пасту[2].

На английском языке[править | править код]

На испанском языке[править | править код]

Мини-альбомы[править | править код]

На русском языке
НазваниеИнформацияПримечание
МОНО
1.«Моно»3:15
2.«Ближе»3:22
3.«Косы»2:54
4.«Куришь»3:40
5.«Стартрек»4:03
6.«Мы танцуем»3:15
7.«Макдоналдс»3:18
8.«После нас»3:17
Общая: 25:84

Синглы[править | править код]

НазваниеАльбомДата релизаГод
«Never Forget»This Is Who I Am4 августа2011
«Lift Me Up»24 сентября2013
«Who I Am»7 октября2014
«An Invitation»18 ноября
«Levántame»Esta Soy Yo1 июля2016
«Silent Hills»
(feat. Jus Grata)
без альбома22 октября2017
«После нас»МОНО4 марта2018
«Косы»3 августа
«Макдоналдс»12 сентября
«Куришь»14 декабря
«Стартрек»12 апреля2019
«Моно»8 июня
«Никогда»TBA1 ноября
«Вирус»14 февраля2020

Промосинглы[править | править код]

Как приглашённый артист[править | править код]

Сольно[править | править код]

НазваниеАльбомРежиссёрГод
This Is Who I AmJames Cox2011
David Lehre2013
Jason Wisch2014
Livia Alcalde & Francesco Sperandeo2015
Esta Soy YoDavid Lehre2016
МОНОСтас Скиба2018
  • Макдоналдс (Мукбанг видео)
Ольга Руденко

Как приглашённый артист[править | править код]

НазваниеАльбомРежиссёрГод
Sueño Electro IIDaniel Robles2011
без альбомаJason Wisch2013
  • Shot / Я буду рядом
    T-Killah feat. Lena Katina
BOOMChopChop2014
без альбомаElena Kiper2015
Trasparente — EPLivia Alcalde & Francesco Sperandeo2016

Клип «Never Forget»[править | править код]

  • 2011, Best music video 2011 (MTV Russia)

Клип «An Invitation»[править | править код]

  • 2015, Best soft rock — фестиваль короткометражного кино и музыкальных видеоклипов «Apex» (Миннесота)
  • 2015, Platinum winner — International Independent Film Awards (Калифорния)
  • 2015, Best video — фестиваль The Accolade Award USA

Клип «Golden Leaves»[править | править код]

  • 2015, фестиваль короткометражных фильмов «Best Shorts Competition» (Калифорния)
  • 2015, Best video — European Film Festival (Берлин)

Татуировщик — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 апреля 2019; проверки требуют 3 правки. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 7 апреля 2019; проверки требуют 3 правки. Татуировщик за работой

Татуировщик[1] (мастер татуировки, кольщик) — человек, создающий изображения на теле человека путём введения в кожу специальных пигментов.

В древние времена дикари для процесса татуирования использовались примитивные инструменты, как то заточенные деревянные палочки, спицы. В настоящее время профессиональные татуировщики работают специальными татуировочными машинами индукционного или роторного типа.

Татуировщик может работать на основе бумажных эскизов-«флешей» или создавать рисунок непосредственно на коже клиента, так называемый freehand.

Мастера татуировки по своему желанию могут принимать участие в тату фестивалях, которые проходят в разных городах по всему миру[2], в том числе в России[3]. В рамках таких мероприятий простые посетители могут сделать татуировку у любого понравившегося мастера, это особенно удобно когда мастер приехал из другого города или страны.

Членство татуировщиков в профессиональных организациях помогает им знать самые последние новости и тенденции. Однако, многие выдающиеся мастера не состоят ни в каких организациях.

Многие татуировщики увлечены живописью. Их творения на холстах могут являться будущими татуировками.

Волкова, Юлия Олеговна — Википедия

Ю́лия Оле́говна Во́лкова (род. 20 февраля 1985, Москва) — российская певица, бывшая солистка поп-группы «Тату». С 2010 года занимается сольной карьерой.

Родилась 20 февраля 1985 года в Москве. Родители — бизнесмен Олег Викторович Волков и стилист Лариса Викторовна Волкова. Есть старшая сестра[5]. В 7 лет Юлия поступила в детскую музыкальную школу № 62 по классу фортепиано. С 9 лет выступала в составе детского вокально-инструментального ансамбля «Непоседы». Через год в группу «Непоседы» была зачислена и Лена Катина. В 1995 году Юлия перешла в общеобразовательную школу № 1113 с театральной подготовкой.

Юлия снималась в детском киножурнале «Ералаш» (сюжеты «Выручи меня», «Манекен»)[6][7].

В 1999 году, в 14 лет, Юлия по результатам кастинга стала участницей музыкального проекта «Тату», организованного сценаристом рекламных роликов Иваном Шаповаловым и композитором Александром Войтинским.

По данным представителей группы, в 2000 году Юлия поступила на вокальное отделение эстрадно-джазового училища имени Гнесиных[8]. В январе 2006 года СМИ сообщали, что Юлия собиралась поступить в Государственный университет управления на продюсерский факультет[9].

Сольная карьера[править | править код]

В марте 2009 года менеджмент группы объявил о прекращении работы группы в полномасштабном режиме. Причиной послужило то, что Юлия конфликтовала с продюсером Борисом Ренским[10]. С этого времени Волкова начала сольную карьеру. В июне 2011 года Волкова презентовала две песни с первого сингла её сольного проекта («Rage» и «Woman All The Way Down»). Она сообщила, что эти песни не войдут в дебютный альбом[11].

Концерт в Новосибирске, 2006 г.

В 2012 году на отборочном туре Евровидения Юлия выступила с песней «Back to Her Future» в дуэте с певцом Димой Биланом, заняв второе место, уступив «Бурановским бабушкам»[12].

Летом 2012 года вышел новый сингл Юлии под названием «Didn’t Wanna Do It» («Давай закрутим Землю»), авторами которого стали композиторы The Euroz при участии Taj Jackson. Русский текст написала Елена Кипер. В августе состоялась премьера сингла на канале «ELLO» в YouTube. 21 августа сингл вышел на iTunes и Amazon.

В сентябре 2012 года перенесла операцию по удалению опухоли щитовидной железы. По её словам, во время операции ей повредили нерв, после чего она потеряла голос и начался долгий восстановительный процесс, который происходит и по сей день[13][14]. В декабре 2012 года Юлия объединилась со своей бывшей коллегой по группе «Тату» Леной Катиной в рамках поддержки юбилейного переиздания альбома «200 km/h In the Wrong Lane (10th Anniversary Edition)»[15].

В 2013 году в концертном зале «Известия Hall» состоялась 10-я юбилейная церемония вручения премий в области популярной музыки «Звуковая дорожка», где Юлия и певец Дима Билан получили главную награду в номинации «Дуэт года»[16]. Весной того же года Юлия и певец Дима Билан с синглом «Любовь-сука» одержали победу в «OE Video Music Awards» в номинации «Best sex video»[17].

В сентябре 2013 года в Киеве состоялся первый концерт t.A.T.u. за последние 5 лет. 23 ноября Юля и Лена дали три концерта в Санкт-Петербурге. 7 февраля 2014 года Лена и Юля выступили на открытии XXII Зимних Олимпийских игр в Сочи. Волкова, Катина, Лигалайз и Майк Томпкинс записали совместный трек «Любовь в каждом мгновении». Премьера клипа состоялась 7 апреля 2014 года.

В сентябре 2015 года прошли съёмки клипа на песню «Держи рядом». Режиссёром стал Алан Бадоев. Премьера песни прошла в прямом эфире «Партийной зоны» на канале Муз-ТВ. На этом же канале 30 октября состоялась премьера клипа на песню «Держи рядом». Этот сингл стал первой сольной работой Юли за последние 3 года. Трек «Держи рядом» стал первым синглом с дебютного альбома, премьера которого состоялась в апреле 2016 года. В мае 2016 года был презентован сингл «Спасите, люди, мир». В мае 2017 года на фестивале «Маёвка Live» Юля представила свою новую песню «Просто забыть». 1 июня песня вышла в iTunes.

Волкова и её бывший гражданский муж Парвиз Ясинов в 2008 году

Дочь Викторию (род. 24 сентября 2004) Юлия родила в 19 лет[18]. Отцом дочери является Павел Сидоров[19].

В 2006 году газеты объявили о предстоящей свадьбе с певцом Владом Топаловым, с которым Волкова знакома со времён участия в детском ансамбле «Непоседы»[20].

В 2006 году Волкова познакомилась с сыном генерального директора компании «Мосстроймеханизация-5» Обида Ясинова — 19-летним Парвизом Ясиновым. В 2007 году СМИ писали, что Волкова тайно вышла замуж за Парвиза в ОАЭ и приняла ислам[21][22]. Представители группы опровергали сообщения о замужестве и принятии ислама[23], однако сама Волкова это подтверждала[24].

Сын Самир (род. 27.12.2007), от Парвиза Ясинова, который, как говорит Волкова, является мусульманином[19]. Волкова говорила, что её «всегда завораживали мечети, пение муллы, женщины в парандже»[19]. По её словам, она не знает Коран наизусть, соблюдает не все традиции, считает, что Бог у каждого внутри[19]. В марте 2010 года Волкова рассталась с Ясиновым[25].

В 2016 году вернулась в православие[26][27][28].

По состоянию на июнь 2017 года, имеет 11 татуировок, одна из которых на пояснице, выполненная арабской вязью в 2003 году во время фотосессии для журнала «Maxim». Надпись, как говорится в журнале, означает «любовь» (хиям)[29]. 8 августа 2018 года Юля Волкова вышла замуж[30][31][32].

ГодНазваниеАльбомЧарты[33]
Россия и СНГ (TopHit Общий Топ-100)Россия (TopHit Московский Топ-100)Россия (TopHit Санкт-Петербургский Топ-100)Украина (TopHit Украинский Топ-100)Украина (TopHit Киевский Топ-100)Радиочарт по заявкам TopHit 100Россия и СНГ (TopHit Общий годовой)
2011«All Because Of You»без альбома247640198
«Сдвину мир»20415419474
2012«Любовь-сука» / «Back To Her Future»
(feat. Дима Билан)
Дотянись
(альбом Димы Билана)
4771612145
«Didn’t Wanna Do It»без альбома190178165275
«Давай закрутим землю»19896644645996
2014«Любовь в каждом мгновении»
(feat. Елена Катина, Лигалайз и Mike Tompkins)
150382632110523
2015«Держи рядом»210557393
2016«Спасите, люди, мир»187271160267
2017«Просто забыть»

«—» песня отсутствовала в чарте

  1. ↑ Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ «Юля и Gala Records!» Архивная копия от 22 августа 2011 на Wayback Machine
  4. ↑ «Юля сотрудничает с Gala Records!»
  5. ↑ У Юлии Волковой нашлась сестра
  6. ↑ Борис Грачевский об участии Волковой в «Ералаше» (недоступная ссылка)
  7. ↑ Видео с Волковой в «Ералаше» Архивная копия от 16 июля 2008 на Wayback Machine // tatu.ru
  8. ↑ однако, газета «Аргументы и факты» сообщала, что Юлия не числится в студентках этого учебного заведения. См. Богданова Т. «Тату» придумал детский психиатр // Аргументы и факты. «Дочки-Матери», № 25-26 (231—232), 24 июня 2002
  9. ↑ Юля из «Тату» будет учиться в ГУУ // gazeta.ru, 18 января 2006
  10. ↑ Юля Волкова начинает сольную карьеру в Америке Архивная копия от 8 декабря 2012 на Wayback Machine — NEWSmusic.ru
  11. ↑ MTV: Юля Волкова спела у шеста Архивная копия от 26 ноября 2011 на Wayback Machine
  12. ↑ Билан и Юлия не согласны с победой «Бурановских бабушек»
  13. ↑ Экс-солистка «Тату» призналась, что у неё был рак щитовидной железы
  14. ↑ Юлия Волкова: рак дается только сильным людям
  15. ↑ Лена снова выступит с Юлей! Архивная копия от 16 января 2013 на Wayback Machine
  16. ↑ «Любовь-Сука» Принесла Победу Юлии и певцу Диме Билану На «Zd Awards»
  17. ↑ BEST SEX VIDEO | OE Развлекательное Телевидение
  18. ↑ «Татушка» Юля Волкова сказала врачам: Я сама рожу! // Комсомольская правда, 24 сентября 2004
  19. 1 2 3 4 Юля Волкова: секс, наркотики и Дима Билан
  20. ↑ «Татушка» Юля Волкова выходит замуж за Влада Топалова // Комсомольская правда, 18 мая 2006
  21. ↑ «Татушка» тайно вышла замуж // Твой день, 8 марта 2007
  22. ↑ Маленькая вера Архивная копия от 7 июня 2008 на Wayback Machine // Rolling Stone, 15 апреля 2007
  23. ↑ Солистка «Тату» не принимала ислам // Интерфакс, 15 марта 2007
  24. ↑ Я одна в ответе за детей
  25. ↑ У Юли Волковой хотят отобрать сына // Труд
  26. ↑ Публикация Julia Volkova | Юля Волкова в Instagram • Фев 26 2017 в 4:26 UTC (рус.). Instagram. Дата обращения 1 марта 2017.
  27. ↑ Юля Волкова вернулась в православие. Дата обращения 1 марта 2017.
  28. ↑ Бывшая «татушка» Юлия Волкова вернулась из ислама в православие. Дата обращения 1 марта 2017.
  29. ↑ Мы сделали «Тату» тату // Журнал Maxim
  30. ↑ Инстаграм (недоступная ссылка)
  31. ↑ После борьбы с раком Юлия Волкова вышла замуж
  32. ↑ Экс-солистка группы t.A.T.u. Юлия Волкова вышла замуж
  33. ↑ Общие параметры ротации всех треков исполнителя на радиостанциях, работающих в системе TOPHIT.RU
  34. 1 2 3 4 Юлия Волкова (англ.) на сайте Internet Movie Database

Тату-зависимость — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 14 августа 2018; проверки требуют 6 правок. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 14 августа 2018; проверки требуют 6 правок. Back Tattoo Folsom.jpg

Тату-зависимость, жарг. «синяя болезнь»  — термин, употребляемый в среде как мастеров татуировки, так и обычных носителей татуировок[1][2][3][4][5][6][7][8][9], для характеристики формы психологической зависимости от данного типа модификации тела. Обладателем «синей болезни», как правило, является человек, который сделал первую татуировку, подчас небольшую, и через некоторое время начал испытывать непреодолимое желание продолжить работать над украшением своего тела. В особо серьёзном случае такой человек через несколько лет оказывается покрыт разнообразными татуировками на различную тематику, набитых разными мастерами и не составляющими единый стилистический ансамбль.

Buster Good adjusted.jpg

Мастера-татуировщики на собственном опыте в интервью формулируют несколько факторов возникновения такой зависимости:

  • «Почвой для возникновения может послужить человеческая глупость и невежество»[10]. Некоторые клиенты делают себе первую татуировку не продумав и у неграмотных мастеров. Впоследствии происходит переоценка сделанного, и вместо того, чтобы кардинально перебить татуировку на более художественную и на этом закончить, клиент придумывает к ней «продолжение» — «лепит бутерброды», пытается её модифицировать, что приводит к повторению уже пройденных этапов. Мастера отмечают, что если первая татуировка была высокого качества и тщательно продуманной, желание сделать вторую у клиента возникает реже.
  • Некоторая форма адреналиновой зависимости: «это сладострастные ощущения, которые испытывают люди в момент нанесения татуировки. Многие татуируемые признаются, что ношение татуировки не приносит такое удовольствие, как ощущения при её нанесении. Чувствуется ощутимый эмоциональный подъём, невзгоды кажутся ничтожными по сравнению с испытанными чувствами»[10]. Если клиенту понравилась татуировка, то в какой-то период после её появления он ощущает себя «новым человеком» (женщины с такой же целью иногда перекрашивают волосы) и способен свернуть горы. Постепенно к тату привыкают, эмоции притупляются, и тогда возникает желание вновь испытать такой подъем[11].

Предположительно является лёгкой формой дисморфомании.

Мирна Л. Армстронг, профессор техасского университета, изучающая психологические и культурные механизмы, отвечающие за увлечение татуировкой, произвела статистические подсчеты на тему Tattoo Addiction и выяснила, что около 40 % всех людей, сделавших татуировку, возвращались в тату-салон снова и в настоящий момент имеют две или более татуировки — вне зависимости от того, к какой социальной группе они принадлежали[12].

  • Выражение «Синяя болезнь» использовалось музыкальной группой «Коловрат» для названия песни о татуировках с альбома «Кровь патриотов» (1999).[13]
  • Танорексия — психологическая зависимость от посещения соляриев и приобретения загара.
  • Трихотилломания — навязчивое выдергивание волос на голове или других участках собственного тела (en:Trichotillomania).
  • Мускульная дисморфия — навязчивое стремление увеличения собственной мускульной массы (en:Muscle dysmorphia).
  • «Синяя болезнь» — прозвище, которое в XIX в. употреблялось для сердечного заболевания Morbus Caeruleus[14].
  • Silke Wohlrab, Jutta Stahl and Peter M. Kappeler. Modifying the body: Motivations for getting tattooed and pierced. Chapter «Addition».

Тату (гурт) — Вікіпедія

«t.A.T.u.» (оригінальна назва «Тату́») — російський поп-дует, створений 31 травня 1999 року продюсером і за сумісництвом дитячим психологом Іваном Шаповаловим. Серед 500 дівчат-претенденток, що прийшли на кастинг, окремо було відібрано спочатку Лєну Катіну, а потім Юлю Волкову. Дівчатам тоді було по п’ятнадцять років.

Волкова Юлія Олегівна (Юля Волкова) народилася 20 лютого 1985 року у Москві. Паралельно зі звичайною середньою школою вчилася у дитячій музичній школі класу фортепіано. У 9 років Юля була зарахована до відомого дитячого гурту «Непоседы» (укр. «Непосиди»). У віці п’ятнадцяти років поступає на вокальне відділення естрадно-джазового училища ім. Гнєсіних.

Катіна Олена Сергіївна (Лєна Катіна) народилася 4 жовтня 1984 року у Москві. Донька Сергія Катіна, відомого російського музичного діяча. З дитинства відвідувала різноманітні спортивні та музикальні гуртки, три роки співала в дитячому ансамблі «Авеню», а в 13 років стала учасницею дитячого гурту «Непоседы», де познайомилася і потоваришувала з Волковою.

1999—2000 роки[ред. | ред. код]

Хоча у 1999 році вже існували деякі пісні гурту («Югославия», «Я твой враг»), популярність до Тату прийшла з піснею «Я сошла с ума» (укр. «Я збожеволіла»), у якій розкривається тема ніжних стосунків між двома дівчатами-школярками. Пісня займає перші сходинки чартів Росії та СНД і стає стовідсотковим хітом.

У 2000 році у Москві на Ходинському полі був знятий кліп на пісню «Я сошла с ума». Сюжет кліпу: Волкова та Катіна стоять під зливою між металевою огорожею та високою кам’яною стіною. Вони намагаються знайти вихід і цілуються під важкими поглядами перехожих. У кінці кліпу дівчата нарешті знаходять вихід і, узявшись за руки, йдуть геть. Співавтор пісні Олена Кіпер зізнається, що ідея кохання між дівчатами прийшла до неї після перегляду фільму «Покажи мені кохання» шведського режисера Лукаса Мудісона. Кліп стає надзвичайно популярним і по декілька місяців транслюється найбільшими музичними телеканалами Східної Європи.

2001 рік[ред. | ред. код]

21 травня 2001 року виходить дебютний альбом Тату «Двести по встречной» (укр. «Двісті зустрічною»). У той же день на музичних телеканалах з’являється новий кліп Тату «Нас не догонят» (укр. «Нас не наздоженуть»). За сюжетом кліпу, Катіна і Волкова крадуть з аеропорту бензовоз і на ньому втікають з дому, дорогою збивши на смерть дорожнього працівника, якого зіграв Іван Шаповалов. У кінці кліпу дівчата на швидкості влізають на дах вантажівки, залишивши кабіну порожньою, i розбивають камеру.

За деякими даним, альбом був проданий тиражем 6 000 000 копій (2 000 000 легальних і 4 000 000 піратських копій). Це був нечуваний успіх Тату. Починаються гастролі Росією, Україною, Східною Європою, Німеччиною. Гурт має шалений успіх.

2 червня Тату отримує премію «100-пудовий хіт» від радіостанції Хіт FM. На церемонії нагородження у Кремлі дівчата виконують свій музичний бестселер «Я сошла с ума».

У серпні починається запис перекладеного на англійську мову альбому «Двести по встречной» для промотуру Європою. Також знімається новий кліп «30 минут» (укр. «Півгодини»). Кліп довгий час не допускається до ефіру через наявність у ньому терористичного акту (у кліпі Юлія Волкова вирішає помститися невірній подрузі і підриває карусель разом з Лєною Катіною і її хлопцем). Сингл «30 минут» відразу попадає у «важку ротацію» найбільших російських радіостанцій, а відео «Полчаса» очолює топи музичних телеканалів. 6 вересня Волкова та Катіна отримують ще одну нагороду від MTV Video Music Awards у номінації Viewers’ Choice — Best Russian Video за кліп «Я сошла с ума».

2002 рік[ред. | ред. код]

У січні 2002 року починається запис англійської версії альбому «Двести по встречной» — «200 km/h In The Wrong Lane». Альбом записують в Англії та США з найвідомішими у світі музикальними діячами. У квітні того ж року Юля та Лєна отримують дві нагороди у Чехії (за 10 000 проданих легальних копій та народне визнання) та нагороду «Секс-дисиденти» в Росії (за те, що дівчата не бояться показувати свої стосунки). 15 травня гурт отримує ще одну нагороду — за мільйон проданих копій альбому «Двести по встречной» на території Європи. 23 травня пісня «Нас не догонят» визнається найкращою піснею року і отримує нагороду «Овація». 30 березня у клубі «Маріка» проходить презентація кліпу «Простые движенья» (укр. «Легкі рухи»), в якому Юлія Волкова займається мастурбацією.

У червні t.A.T.u. їдуть у Нью-Йорк для участі у денному шоу TRL на американському MTV. 1 червня починаються зйомки кліпу «All The Things She Said». Перезнімають лише епізоди з російським текстом. Для зйомок Юлі знову роблять коротку стрижку, а Лєну фарбують у білий колір.

У серпні Тату змінюють назву на t.A.T.u. (оскільки в Австралії вже існувала група Tatu) і беруться за підкорення Америки та Європи.

Хвиля t.A.T.u. досягає, нарешті, Польщі. Гурт займає перші сходинки в національних хіт-парадах, їх запрошують на фотосесії. Альбом «200 km\h in the Wrong Lane» виходить у Штатах. Популярність пісні «All the Things She Said» набирає оберти.

18 серпня t.A.T.u. вже не в перший раз їдуть до Лос-Анджелеса, звідки починається промо-тур Сполученими Штатами. Перший сингл, перший кліп, перше з’явлення на американському музичному ринку, на який, як відомо, кожен рік намагаються вийти близько 100 000 нових музикантів.

3 вересня дебютний хіт «All the Things She Said» з’являється на радіо в Іспанії, Італії, Голландії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, а також на усіх музичних каналах цих країн. В Італії він отримує статут золотого (25 тис. проданих копій) у перший же день.

10 вересня в США виходить сингл «All The Things She Said». Диск включає дві версії пісні «All The Things She Said» і два відео — кліп «All The Things She Said» и backstage-відео «Behind the Scenes with Julie and Lena» («Поза сценою з Юлею та Лєною»)

7 жовтня в Західній Європі виходить англомовний альбом «200 km/h in the Wrong Lane» і відразу стає бестселером. Юля і Лєна відправляються в промо-тур вже скореною Європою. Під час промо-туру t.A.T.u. дали близько 50 інтерв’ю, що вийшли на усіх європейських мовах. t.A.T.u. стають справжньою сенсацією на світовому музичному ринку і першим російським проектом, що досягнув подібного успіху. 14 листопада t.A.T.u. беруть участь у церемонії European Music Awards, представляючи номінацію Best Dance Video. Опісля дует виконує хіт «All the Things She Said» в прямому ефірі перед аудиторією більш ніж 20 мільйонів глядачів. До t.A.T.u. приходить справжнє міжнародне визнання. Дует виступає на пре-шоу церемонії вручення нагород журналу «Білборд» (2002 FOX Billboard BASH). В Італії дебютний сингл t.A.T.u. одержує платиновый статус, а сам альбом — золотий. В Швеції статус сингла стає платиновим. Кліп «All the Things She Said» попадає в важку ротацію на MTV US і MTV UK. Дебютний альбом стає платиновим у Фінляндії та виходить на музичний ринок США і Західної Європи. Історія успіху дуету попає в найкращі музичні журнали світу. t.A.T.u. дають інтерв’ю відомому Rolling Stone. З’являються художні зйомки в супермодних Interview, Jane, Spin.

2003 рік[ред. | ред. код]

t.A.T.u. у 2003 році

t.A.T.u. визнані гуртом місяця в Малайзії, де їх хіт тримається на першому місці декілька тижнів. Пісня «Not Gonna Get Us» займає перше місце в переліку хітів, котрі частіше всього замовляють слухачі найкрупнішої нью-йоркської радіостанції Z100. В якийсь момент гурт стає найротованішим в Америці. Альбом «200 km/h in the Wrong Lane» отримує статус «золотого» в Мексиці. Дует займає друге місце в національному хіт-параді Франції і перше місце в чартах Великої Британії. ВВС-News запрошує t.A.T.u. взяти участь у прайм-тайм випуску новин. Англійська жінка — голова Ради з питань захисту дітей звинувачує t.A.T.u. у деморалізуючому впливі на британських школярів, а особливо — школярок. На звинувачення t.A.T.u. відповідають, що у них лише один стимул для творчості — кохання. Починається промо-тур Америкою. На шоу Джиммі Кімела t.A.T.u. виходять співати в футболках з надписом російською мовою «Х.. войне!» (ценз. «Ні війні!»). Кульмінацією шоу стає момент, коли Юля Волкова бере руку Кімела і маркером пише на ній те ж саме.

Пізніше виявляється, що в телеверсії шоу дирекція вирізає поцілунок Лєни і Юлі. На наступному шоу американцям стає відомо, що означають слова на футболках t.A.T.u., і дуету забороняється у них виступати. У відповідь на це t.A.T.u. виходять на публіку в футболках з надписом на англійській мові «Censored» («Заборонено цензурою»), а коли ведучий просить їх поцілуватися — відмовляються.

24 травня Тату представляють Росію на конкурсі Євробачення з піснею «Не верь, не бойся, не проси» (укр. «Не вір, не бійся, не проси»). Організатори Євробачення попередили, що у разі провокацій гурт буде дискваліфікований. З 164 балами Юля та Лєна займають третє місце з незначним відривом від Туреччини та Бельгії. Російський 1 канал звинуватив організаторів у підтасуванні результатів голосуваня, зокрема англійську та ірландську сторони, однак усі звинувачення були відхилені.

У жовтні t.A.T.u. стають призерами церемонії World Music Awards у Монте-Карло в номінаціях «Найкращий світовий поп-гурт» («World’s Best Pop Group»), «Найкращий світовий дует» («World’s Best Duet») і «Найкращий танцювальний гурт» («World’s Best Dance Group»). За задумом менеджменту гурту, на початку виступу Юля і Лєна повинні були розстріляти залу холостими патронами зі справжніх автоматів. Вислухавши сміливу сценічну ідею, організатори церемонії майже перед виступом видають гуртові відверто іграшкові «автомати». Це не відповідає початковому задуму виступу, тому менеджмент t.A.T.u. забороняє дівчатам брати участь у церемонії. Нагороди їм не вручаються.

У листопаді t.A.T.u. та ще чотири російських колективи висуваються на одержання нагороди MTV Europe Music Awards у номінації Best Russian Act. Дует приймає рішення відмовитися від усіх набраних голосів на користь групи «Ленінград», до якої дівчата відчувають найбільшу симпатію. t.A.T.u. вже були переможцями в номінації Best Russian Act у 2001 році і тепер хочуть дати можливість іншим показати себе у світовому масштабі на церемонії в Единбурзі 6 листопада.

1—2 грудня у рамках туру Show Me Love проходять два грандіозні концерти у столиці Японії Токіо на найбільшому концертному майданчику Tokyo Dome місткістю 43 000 людей. Під час перебування у Токіо t.A.T.u. зустрічаються у прямому ефірі каналу Nippon Television з прем’єр-міністром Японії Дзаінтірою Коідзумі, збентеживши політичного лідера тим, що дівчата почали знімати його на власні відеокамери. Також t.A.T.u. приймають запрошення зустрітися з гуру японського кіно Такеші Кітано на його телестудії. Там Лєна Катіна грає з Такеші у пінг-понг, відсапуючись за двох — і за себе, і за Юлю, що раптово захворіла. За підсумками 2003 року, дебютний альбом t.A.T.u. отримує «золотий» статус в Англії, Південній Африці, Кореї, Сінгапурі, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Іспанії, Мексиці, «платиновий» — в Тайвані, Фінляндії, Польщі, Італії та «двічі платиновий» — в Гонконзі, Чехії, Канаді. t.A.T.u. встановлюють абсолютний рекорд за обсягом продажу в Японії. В «країні, де сходить сонце» розходяться 1.8 млн екземплярів альбому «All The Things She Said», що перевищує обсяги продаж дисків легенд поп-індустрії світу The Beatles, Майкла Джексона та Мадонни.

2004 рік[ред. | ред. код]

У січні t.A.T.u. розпочинають запис другого альбому в режимі реаліті-шоу «Тату в Піднебесній». Зйомки проходять в пентхаусі готелю «Пекін» на площі Маяковського у Москві (звідки і назва шоу). За задумом, фіналом реаліті-шоу повинен був стати реліз другого альбому t.A.T.u. Шоу, що транслювалося популярним російським каналом СТС, викликає великий суспільний резонанс, аж до звернення розгніваної Мосміськради в прокуратуру стосовно окремих епізодів програми. Реаліті-шоу, згідно з обраною концепцією відсутності сценарію і максимального відображення дійсності, розвивається непередбачувано і завершується тим, що Волкова і Катіна ідуть від свого продюсера Івана Шаповалова. Усі відносини між ними розриваються. Іван Шаповалов складає повноваження генерального директора компанії «Неформат», що представляє інтереси Юлі і Лєни. Дівчата отримують незалежність, зберігаючи за собою права на бренд t.A.T.u.

У травні раптово з’ясовується, що Юля Волкова вагітна від свого бойфренда Павла Сидорова, але це не порушує творчі плани гурту — Лєна Катіна вирішує почекати свою колегу і не розпочинати сольну кар’єру.

Влітку 2004 року у рамках нового контракту між компанією «Неформат» та звукозаписуючим гігантом Universal Music International, t.A.T.u. беруться записувати другий альбом без продюсера в особі однієї людини, а з допомогою своєї новоствореної творчої команди.

2005—2006 роки[ред. | ред. код]

Концерт t.A.T.u. Жовтень 2006 р.

17 січня t.A.T.u. їдуть в Лос-Анджелес, на відому студію Village, де починається робота над новим альбомом «Люди-инвалиды» (укр. «Люди-інваліди»). Також записується міжнародна версія альбому «Dangerous And Moving» (укр. «Небезпечні та рухливі»). Запис продовжується більш ніж три місяці. В ньому задіяні унікальні люди зі світу шоу-бізнесу. Хоча офіційний реліз англомовної версії альбому відбувся тільки восени, вже в кінці серпня його можна було без проблем знайти в Інтернеті, куди він потрапив, мабуть, після розсилки промо-альбомів Universal Music. «Другий прихід» t.A.T.u. з презентацією альбому «Люди-инвалиды» відбувся в московському клубі Гауді 28 жовтня 2005 року. «Dangerous and Moving» мав невеликий успіх (позначилась довга відсутність колективу), діставшись лише до 79 сходинки у хіт-параді Англії, 12 — в Німеччині, 131 — в США (Billboard), 10 — в Японії, затримавшись там на зовсім нетривалий строк. А втім, другий альбом отримав статус «золотого» в Мексиці, Тайвані та Росії.

У підтримку альбому «Dangerous and Moving» група влаштовує масштабний промо-тур, «t.A.T.u.» дали численні інтерв’ю європейській музичній пресі, а також відвідали Японію і, вперше, країни Південної Америки (Аргентина, Бразилія). Промо-тур, який запам’ятався багатьом фанатам групи, продовжувався декілька місяців.

У 2005—2006 році «Тату» дали декілька концертів у Прибалтиці, а також у Німеччині (виступ у клубі), Швейцарії (фестиваль), Фінляндії (фестиваль), Молдові (виступ у клубі), Вірменії, Мексиці, Бельгії (фестиваль для школярів), Кореї, Тайвані (фестиваль), Японії (виступи у клубі), а також провели масштабний тур «Dangerous and Moving Tour» містами Росії та України. Проте, деяке скорочення кількості фанатів, викликане активним спростуванням гуртом свого лесбійського минулого і відсутністю легкодоступного для сприймання іміджу, помножене на низький професіоналізм початкового організатора концертів, що виявився нездатним оцінити ситуацію і вірно побудувати рекламну компанію, призвело до регулярних зривів концертного графіка і напівпорожніх зал. На даному етапі Юля і Лєна продовжували повсюдно спростовувати, що між ними колись були глибокі почуття (це призвело до втрати ще деякої кількості давніх шанувальників), і називали усе, що відбувалося, «любов’ю» між двома сестрами чи подругами.

Загалом з альбому «Dangerous and Moving» було випущено 3 сингла: «All About Us»(2005), «Friend or Foe»(2005), «Gomenasai»(2006) і промо-сингл для радіостанцій «Loves Me Not». Для розкручування альбому «Люди Инвалиды» був підготований і пущений в ротацію єдиний радіо-сингл на пісню «Люди-инвалиды».

Сингл «All About Us» потрапив у топ-10 більшості європейських чартів. Однак, наступний сингл «Friend or Foe» не зміг повторити успіху. Він був випущений в Англії, де досяг лише 48 позиції (ймовірно, через поганий промоушн і відсутність радіо-ротацій), а також Італії, Греції і Швейцарії. Незрозумілою залишається значна затримка при виході другого синглу — аж в січні-лютому 2006 року, хоча спочатку його планувалося випустити ще на початку грудня 2005. Після невдачі, що спіткала сингл в Англії, його реліз був скасований у Європі в цілому. Сингл «Gomenasai» був випущений навесні 2006 року в Німеччині, де він зміг попасти тільки в топ-30, щоправда, без усілякого промоушену взагалі, єдиною презентацією синглу був виступ на німецькому Bravo Supershow 6 травня. Майже одночасно в Німеччині починає розкручуватися пісня американського реп-гурту Flipsyde, які використали для своєї композиції «Happy Birthday» семпли і оригінальні вокальні партії Юлі і Лєни з «Gomenasai» (обидва гурта пишуться на лейблі Interscope). Для презентації синглу «Happy Birthday», а також в якійсь мірі і синглу «Gomenasai» — «Тату» и Flipsyde дали декілька спільних виступів на німецькому телебаченні.

Юля Волкова, кадр з кліпу «All About Us».

В США були відзняті 4 відеокліпа («All About Us», «Люди-инвалиды», «Friend or Foe», «Gomenasai»), як відео-ряд для «Loves Me Not» був використаний живий виступ, котрий гурт дав під час осіннього промо-туру в клубі G.A.Y. (Париж, Франція). Слід зазначити, що альбом «Люди-инвалиды» все ж отримав платиновий диск Національної федерації виробників фонограм. Продаж альбому склав менше 500 тисяч екземплярів у світі та близько 200 тисяч в СНД. Universal Music розраховував продати новий альбом тиражем не менше, ніж 3 млн копій у всьому світі.

У серпні 2006 року «t.A.T.u.» та Universal Music припинили своє співробітництво. На прощання Interscope вирішив випустити збірник хітів та найкращих пісень «t.A.T.u. The Best», записаних дуетом за весь час їх існування. Реліз відбувся восени 2006 року.

В листопаді 2006 року вибухнув новий скандал. Уповноважений з прав людини Республіки Комі Леонід Вокуєв звинуватив групу в тому, що надпис в буклеті альбому «Люди-инвалиды» є образою для інвалідів. Цю тему обговорювали в ефірі ток-шоу першого російського каналу ОРТ. Волкова та Катіна зазначили, що під інвалідами маються на увазі люди зі скаліченою душею, а не з фізичними вадами. В травні 2007 року представники Universal Music під натиском суду визнали, що в тексті були присутні «словесні формулювання та порівняння, що образливо сприймаються деякою категорією людей».

Згідно з рейтингом російської версії журналу Forbes, в 2005 році гурт заробив 3,3 млн доларів, в 2006 році — 1,4 млн доларів.

2007 рік[ред. | ред. код]

У січні Юля та Лєна брали участь у записі вокальних партій для деяких демонстраційних версій пісень нового альбому, що проходив у Німеччині. В записі брав участь Свен Мартін, котрий з 2002 року є музичним директором і клавішником гурту. Гурт продовжив роботу над своїм третім студійним альбомом в Лос-Анджелесі. Юля Волкова, «половинка» дуету, сказала щодо цього: «альбом буде менш складним, аніж попередній».

Новий альбом гурту, як і раніше, мав дві версії — російську (для Росії, СНД та країн Прибалтики) і англійську (для країн Західної Європи, США, Японії та ін.). Робочою назвою третьої пластинки було вибрано «Управление отбросами» (англ. «Waste management», укр. «Управління відходами»), її реліз попередньо намічався на осінь-зиму 2007 року, однак друга вагітність Юлі Волкової та ряд зовнішніх факторів відсунули дату релізу. У кінці червня група представила свою нову пісню «Не жалей» (укр. «Не шкодуй»), котра увійшла в новий альбом, проте не була випущена як сингл. Першим синглом альбому «Управление отбросами» стала пісня «Белый плащик», відео для якого було віднято пізніше, у жовтні.

У травні 2007 року солістки гурту перервали запис третього альбому, щоб підтримати проведення гей-параду у Москві. Після заборони ходи столичною владою, учасниці гурту спільно з депутатом Госдуми Росії Олексієм Митрофановим з’явилися біля будівлі мерії Москви, де проходила акція представників секс-дисидентів. Волкова пізніше сказала, що через побиття громадян на гей-параді вона та Лєна більше не братимуть участі у таких заходах.

У липні Юля та Лєна брали участь у зйомках фільму «You and I» режисера Ролана Жофе, в основу сценарію картини лягла книга депутата Олексія Митрофанова і студентки РГГУ Анастасії Моісеівої «Тату Кам Бэк». Головні героїні книги — дві сімнадцятирічні дівчини, що мріяли попасти на концерт улюбленої групи t.A.T.u. і потрапили у вирій нових знайомств, подій та почуттів. Головні ролі в фільмі зіграли відомі голлівудські актриси Шантель ван Сантен і Міша Бартон. Прем’єра фільму відбулася в рамках позаконкурсної програми 61-го Канського кінофестивалю у травні 2008 року і у кінопрокат не потрапила (творці фільму послалися на деякі недоробки і перенесли реліз).

12 вересня на японському підрозділі інтернет-магазину Amazon відбувся «віртуальний» реліз першого концертного DVD «Truth: Live in St. Petersburg», який спочатку планувався на вересень 2006 року. Диск був випущений японським лейблом «Неформат» (Neformat Music Japan).

2 жовтня t.A.T.u. почали зйомки нового відео на пісню «Белый плащик» в Лос-Анджелесі. Пісня стає пре-синглом альбому «Управление отбросами». Кліп знімали на найбільшому заводі переробки відходів Лос-Анджелесу. 29 листопада відбулася прем’єра «Білого плащика» на MTV Росія. Було зроблено повну та цензуровану версію «Белого плащика» (з останньої було вирізано сцени з оголенням Катіної та Волкової). Реліз російськомовної версії третього альбому гурту був запланований на 25 грудня 2007 року. Однак, 12 грудня було оголошено, що реліз переноситься на квітень 2008 року. 27 грудня 2007 року у Юлі народився син Самір від бізнесмена Парвіза Ясінова.

2008 рік[ред. | ред. код]

t.A.T.u. у 2008 році

6 березня 2008 року відбувся концерт гурту в Санта-Барбарі, 28 березня — в Дубаї, де співачкам було заборонено обійматися на сцені. У квітні був скасований запланований концерт у Мінську. Вихід максі-синглу «Белый плащик» намічений на середину травня 2008 р. 25 квітня другий сингл альбому «Управление отбросами». Трек з альбому «220» потрапив у радіо-ротацію «Русского радио».

1 вересня 2008 року назву альбому «Управление отбросами» було змінено на «Весёлые улыбки» (укр. «Веселі посмішки»). Прем’єра третього синглу «You and I» відбулася 12 вересня 2008 на Love Radio і на офіційній сторінці гурту MySpace. 21 жовтня 2008 року у «Союзі» гурт t.A.T.u. представив третій студійний альбом «Весёлые улыбки», котрий у рейтингу продажу російського журналу Billboard зайняв 7 місце. 28 листопада на церемонії MTV Russia Music Awards-2008 гурт отримав нагороду «Легенда MTV». На церемонію співачки прибули на спортивних мотоциклах та в байкерському одязі.

2009 рік[ред. | ред. код]

21 березня 2009 року представник менеджменту гурту у своєму блозі заявив, що обидві співачки планують розпочати сольні кар’єри (Лєна Катина — при підтримці діючої команди). За його словами, у грудні 2008 року на нараді Волкової, Катіної та їх продюсера Бориса Ренського було прийнято «одностайне рішення про припинення функціонування t.A.T.u. «full time»». Як зазначив представник гурту: «з етичних міркувань я не торкатимусь причин і скажу лише, що вони не пов’язані ані з творчими, ані з комерційними аспектами». Крім того, наприкінці 2008 року була призупинена робота над міжнародним англомовним альбомом і припинені переговори с лейблами. Найближчим часом гурт планує випустити черговий відеокліп, спеціальне видання альбому «Весёлые улыбки». Щодо Волкової, було сказано, що «Юля абсолютно самостійно буде займатися своїм життям та кар’єрою, принаймні, без участі менеджменту t.A.T.u.». 31 травня, на десятиріччя групи, Волкова та Катіна планували влаштувати концерт для шанувальників, але пізніше відмовилися від задуму, пославшись на зайнятість у сольних проектах.

17 квітня вийшов 4-й сингл з альбому «Весёлые улыбки» — «Снегопады». 13 червня на MTV Baltic відбулася прем’єра першого міжнародного синглу гурту, англомовна версія пісні «Снегопады» під назвою «Snowfalls».

У травні гурт як гості в напівфіналі пісенного конкурсу «Євробачення 2009» виконав пісні «Not Gonna Get Us» та «Не верь, не бойся, не проси», з якою вони у 2003 році на цьому ж конкурсі посіли 3-є місце.

15 грудня 2009 року відбулася презентація англомовної версії альбому «Веселые улыбки» під початковою назвою «Waste Management» («Управління відходами») у деяких країнах Латинської Америки та в Росії.

2010—2012 роки[ред. | ред. код]

13 квітня 2010 року відбулася прем’єра другого промо-синглу з Waste Management — «Sparks».

30 травня і 12 червня 2010 року відбулися перші сольні виступи Лєни Катіної. У своїх перших сольних програмах вона представила частину репертуару «Тату», до чого Волкова поставилася негативно.

25 січня 2011 року відбулася прем’єра фільму «You and I» («Ти і я»), в зйомках якого брали участь Катіна та Волкова. Лейбл — російська телекомпанія «Централ Партнершип». На прем’єрі фільму співачки оголосили про остаточне припинення проекту t.A.T.u. «full time».

12 листопада 2012 американська компанія звукозапису «Cherrytree Records» видала світове перевидання альбому «200 km/h in the Wrong Lane (10th Anniversary Edition)», платівка приурочена до 10-річчя релізу альбому «200 km/h in the Wrong Lane». Також Катіна і Волкова 11 грудня 2012 року спільно виступили як гурт t.A.T.u. в фіналі телешоу «Голос» в Румунії на підтримку перевидання альбому «200 km/h in the Wrong Lane». Через 2 дні солістки з’явилися разом на шоу «Вечірній Ургант», а пізніше неодноразово з’являлися разом на радіо-ефірах.

2013 рік[ред. | ред. код]

25 квітня 2013 року відбувся перший концерт групи після розпаду. Під час свого концерту Лєна і Юля виконали 13 пісень з трьох студійних альбомів групи, деякі пісні спільно виконувалися вперше («Running Blind», «Fly on the Wall»).

27 вересня гурт виступив у Києві (клуб Stereo Plaza).

17 жовтня відбулася прем’єра рекламного ролика Snickers Japan з t.A.T.u., який за лічені дні набрав мільйон переглядів на YouTube.

22 листопада 2013 року на телеканалі НТВ відбулася прем’єра передачі про t.A.T.u. «Життя, як пісня». Юля розповіла про свою вагітність, чому жодного разу не була одружена і навіщо прийняла іслам, а Лєна розповіла про стосунки з чоловіком, чому не запросила Юлю Волкову на весілля і що робила для того, щоб схуднути.

2014 рік[ред. | ред. код]

7 лютого 2014 року дует виступив на церемонії відкриття Зимової Олімпіади-2014 в Сочі.

14 лютого на Big Love Show від «Love Radio», в День всіх Закоханих відбулася прем’єра нової пісні під назвою «Любовь в каждом мгновении» (укр. «Кохання у кожній миті»).

17 лютого 2014 року Лєна Катіна розмістила на своєму офіційному каналі відеозвернення про те, що вона більше не працюватиме разом з Юлею Волковою, і що гурт t.A.T.u. знову припинив своє існування. Три дні потому, 20 лютого 2014 року, Юля Волкова розмістила у відповідь відеозвернення, в якому розкритикувала раніше викладене звернення Катіної до шанувальників і зажадала пояснити його сенс.

5 березня Волкова розмістила ще одне відеозвернення, у якому заявила, що незважаючи на існуючі розбіжності між учасницями дуету, вона як і раніше не виключає подальшу співпрацю з Лєною Катіною.

11 грудня Волкова та Катіна з’явилися у випуску ток-шоу «Прямий ефір», присвяченому розповіді колишнього продюсера t.A.T.u. Івана Шаповалова про свою боротьбу з раком та новий музичний проект у Китаї.

2016 рік[ред. | ред. код]

19 травня 2016 року Волкова і Катіна виконали пісню «Нас не догонят» на ювілейному концерті дитячого ансамблю «Непоседы».

Альбоми[ред. | ред. код]

Синґли[ред. | ред. код]

Опубликовано в рубрике Тату

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *